Про БАДи від стресу, конфлікти та самоцінність

Найкраще приймати саме комплекси, адже один магній, наприклад, матиме не таку ефективність, як магній+адаптогени.

Капсули тут невеличкого розміру, згідно з інструкцією треба приймати по одній 3 рази на день. Скажу чесно, в мене не завжди виходить, зазвичай приймаю 1-2 шт. і все одно це працює.

Але, як каже моя ендокринолог - добавки це лише вишенька на торті, адже вони не допоможуть, якщо не працювати зі стресом комплексно. Тож хочу поділитись деякими своїми напрацюваннями, які можуть виявитись доволі корисними🤗.

1. Вимкнути внутрішній діалог. Так, це складно, але можливо - і надає величезний ресурс для розвитку!))

2. Більшість проблем з іншими людьми можна вирішити за допомогою слів. Це може бути страшно, адже починати розмову на чутливі теми буває дискомфортно. Але набагато страшніше днями чи тижнями вести в середині себе дискусії, наділяти інших людей якимись мотивами та якостями, накопичувати образи. Тому видихаємо, обираємо ввічливу форму спілкування і чесно проговорюємо, що нас турбує. Це працює, перевірено 🙂.

3. Не сприймати все на свій рахунок. Є такий розхожий мем, що людям все одно на ваші пори чи прищі, адже вони переживають за свої. І часто це саме так).

4. Шукати в тригерах зони росту. Ви колись задумувались над тим, чому так багато гнівних та образливих коментарів пишуть незнайомим людям в соцмережах? Чому умовна фітоняшка обурюється фотографіями моделі плюс-сайз, з якою навіть не знайома? Адже чужа зовнішність чи спосіб життя це лише його вибір і ніяк не впливає на оточуючих. Психологи пояснюють, що така реакція - ознака фрустрації та внутрішніх заборон. Наприклад: наша худишка змушена була сісти на дієту і щодня виповзати зі спортзалу через їдкі коментарі подруг, несприйняття чоловіка або нав'язані комплекси. І ось вона має ідеальні параметри, але досі не відчуває себе красивою. А тут якась пишечка кайфує від своїх пишних форм, реалізована в професії, ще й фото в бікіні виставляє😆. Це буквально рушить всю картину світу для бідної спортсменки)).

Але якщо перестати злитися і подумати: що саме тебе злить? Чому ти відчуваєш себе погано? Більшість з нас ніхто не вчив розрізняти власні емоції, а частіше їх проявлення забороняли: "не реви, зараз куплю тобі морозиво", "ти ж чоловік, а чоловіки не плачуть", - дарма що чоловіку 4,5 і втрата м'яча для нього рівносильна втраті улюбленої роботи для дорослого.

Та це не означає, що тепер все життя маємо звинувачувати когось та знов і знов переживати дитячі травми. В будь-якому віці можна вчитись і потоварищувати з емоціями, щоб вони працювали в плюс, а не навпаки. Вони допомагають з'ясувати, чого ми насправді хочемо, в той час як розум часто говорить не нашим голосом, а транслює нав'язані цілі. Тож давайте шукати істину в собі: чи хочу я худнути? Я роблю це для когось, через почуття провини чи від бажання потурбуватись про своє здоров'я та гарне самопочуття? Тоді з чого я можу почати? І таким чином можна поступово пізнавати себе та збирати докупи, не витрачаючи енергію марно💙.

5. Ваша самооцінка не має залежати від думки інших людей. Навіть якщо вони критикують. Навіть якщо ця критика адресована вам). Тут хочу привести приклад, він тісно пов'язаний з попереднім пунктом, але ілюструє його проявлення в реальному житті, а не в віртуалі:

Не так давно ми переїздили і чоловік переносив мої картини, полотна доволі великі, тому довелося зробити кілька підходів. І ось він виносить першу партію... На лавці біля під'їзду сидить компанія тітоньок, яких ви ось зараз всі маєте уявити, адже точно стикались з подібними персонажами у своєму житті)). Одна кинула якийсь коментар в напрямку чоловіка, він не став зупинятись, бо ж зайнятий насправді. Пішов за другою партією - тут жіночка вже не витримала і стала його зупиняти: "це ваша дружина пише?". - "Так, вона художниця". - "Я теж художник". - "Чудово". - "Я маю професійну освіту і багато років пишу картини і ось хочу вам сказати, що на тому пейзажі нерівний горизонт і викривлена перспектива". - "Ммм... Зрозуміло. А ви продаєте картини чи працюєте на замовлення?". - "Я пишу виключно для душі!". - "Ну добре. А моя дружина продає роботи за кордон". Занавіс)).

Аня в 20 років певно б засмутилась, розізлилась і потім довго боролась би з синдромом меншовартості після таких слів незнайомої тьоті. Та зараз подібна ситуація викликає посмішку, бо давайте проаналізуємо: чого хотіла жіночка? Дати дружню пораду як досвідчений спеціаліст молодому? Ні, адже її коментар був адресований не до автора, а до іншої людини і зовсім не мав практичної цінності в такому контексті. Певно що людина мріяла про самореалізацію, вона отримала освіту і вміє малювати, але чомусь не впевнена в собі і не дозволяє навіть думки про продаж та презентацію своєї творчості. І тому їй дуже боляче бачити, як хтось інший просто бере та робить, хай неідеально, інколи помиляється, але йде вперед. Бо щасливі люди насправді не мають потреби когось принижувати, щось доводити і давати непрохані поради)).

І, до речі, то були мої найперші роботи і цілком логічно, що вони мають недоліки, які я й сама бачу😅. Але я ціную кожну з них, адже це частина мого шляху і підтвердження того, що можна не вміти провести рівну лінію, а потім, завдяки бажанню та наполегливості отримувати замовлення на портрети).

6. Не дозволяйте страху вас зупиняти. Зараз буде ще один приклад, але не про мене, а про мою колегу. Дівчина вже 10 років в професії, має художню освіту (дизайнерський напрямок), робить надзвичайно технічні та красиві роботи, в неї є учні, замовлення та перемоги в міжнародних конкурсах.

І ось влітку вона вирішила поступити до ВИШу, щоб отримати додаткову освіту з живопису. Вона готувалась з викладачем, практикувала академічний малюнок, написала десятки натюрмортів олією... Та потім раптово почала сумніватись в собі і....просто не пішла на екзамен!

Чи могло статися, що вона б не пройшла відбір через високі критерії? Так, звісно. Але потім від викладача вона дізналася, що того разу абітурієнтів було вкрай мало і прийняли всіх незалежно від професійного рівня! Тобто її б точно зарахували першою, розумієте? Тож краще все ж пробувати, набивати шишки, працювати над слабкими сторонами і досягати мети (колега, до речі, цього року планує все ж таки піти на екзамен і я впевнена, що вона точно заслуговує на місце на тому курсі!).

7. Ваше життя - ваша відповідальність. Так само як інші люди відповідають за себе. Звісно, ми істоти соціальні, тому потребуємо близького спілкування, підтримки та часто допомоги. Але це не означає, що хтось може перекласти на іншого відповідальність за свій стан, настрій чи успіхи. І допомога це не те саме, що звалити на свої плечі чужі проблеми, в той час як власник тих самих проблем чилить десь в барі). Бо таким чином ми лише виснажуємо себе, а людині насправді не допомагаємо - бо чим скоріше кожен візьме своє життя у власні руки, тим більше можливостей для створення життя своєї мрії матиме.

8. Підтримуюче оточення - це дуже круто. Та я розумію, що знайти його - завдання з багатьммааааа зірочками)). Тож варто для початку самому стати для себе підтримкою і не гнобити за будь-який невірний крок. Ми для себе найгірші критики та найстрашніше, що ця критика в більшості випадків несправедлива, бо мозок постійно перебільшує наші недоліки і зменшує переваги. Не треба так).

Ну, і наостанок трохи загальновідомих порад: більше відпочивати, відключатись від новин, додати в раціон яскраві овочі та фрукти, в міру сил займатись спортом та бувати на свіжому повітрі. Якщо у вас є собанька, то ви це точно робите, якщо ж нема - то можна придумати для себе ритуал з відвідання сусіднього парку або хоча б 20 хвилин гуляти вулицею, не думаючи про свої проблеми, а просто вчитись бути в моменті🤗.

Бажаю всім добра, віри в себе та сил на шляху саморозвитку та пізнання❤️.