Я 10 з 10, незважаючи на всі мої недоліки...так....стоп....а чому це недоліки? Хто взагалі вирішив якою має бути зовнішність? Звідки ці стандарти краси? Та вреші-решт хто вклав мені в голову всі ці думки про недосконалість? Так, у кожної дівчинки, дівчини, жінки протягом життя з'являються думки, накшталт "що я хочу змінити в своїй зовнішності?", і кожна знайде відповідь на це питання, якою б вона чарівною не була. Але чому ми так прискіпливо ставимось до себе? Чому не можемо просто жити щасливо це життя в тому тілі, яким нагородила нас природа? І моя відповідь - можемо. Просто треба зрозуміти, що ти в себе найцінніша людина, навіть зі зростом 150 см, навіть з синцями під очима та целюлітом на дупці. Так, ніхто не відміняє прагнення стати кращою версією самої себе, але я можу сказати, що люблю себе з усіма "недоліками" беззаперечно просто зараз, без всіляких ефемерних умов, просто за те, що я в себе є. 
