Маленька я

Досить парадоксальне фото з дитинства, бо до певного віку я так сильно боялась собак. Але з цим малим ми були друзями. Я не могла зрозуміти чому йому не можна цукерки, адже я так хотіла ділитися смаколиками. А він захищав мене від усіх в дворі, навіть від собак, що були йому, м'яко кажучи, не за розміром.

Тут добре видно довге волосся, яке я ледь наважилась відрізати під каре в свої 17, коли воно вже було по дупцю. А який крутий відтінок був, пам'ятаю, що дорослі жінки часто робили йому компліменти. Холодний натуральний блонд. З часом він темнішав і став звичайним русим, але я б так хотіла мати зараз той колір, що на другому фото.

Цей невеличкий челендж тут змусив мене замислитися над ставленням до маленької себе. Тепер точно знаю, що насправді дуже люблю її. А от над таким безумовним ставленням до себе сьогоднішньої я ще працюю. І варто робити це наполегливіше.

Бажаю усім цілковитої любові до себе та прийняття, незалежно від віку та змін (зовні чи всередині).

❤️❤️❤️