Фотоспогади

Мій тато дуже любив і далі любить фотографувати. Пам'ятаю як він проявляв свої ч/б фото в кладовці (у нас було дві шалено великих кладовки і одна була під його маленьку фотомайстерню). Тому у нас мільон фото з тих ще часів.

Я росла в дуже люблячій родині. Мама і тато ростили мене як квіточку чи принцесу,без перебільшення. І я їм шалено за це вдячна. Бо саме ця любов та дуже ніжне і лагідне ставлення та повага зробили мене впевненою у собі дівчиною. Дівчиною яка любить і поважає себе. Як це важливо! Я колись читала цікаві статті одного психолога,який казав: "Якщо дитина росте в любові та гармонії,якщо її обіймають і підтримують в сім'ї, то і всесвіт буде її підтримувати та любити". ПЕРЕВІРЕНО-Це працює!))).

В дитинстві я майже завжди була дуже серйозною на фото. Можливо,в цей момент фотографування я відчувала,що це "дійство" потребує зосередження і серйозності)). Не знаю.

Але по життю я завжди посміхаюсь і дуже люблю сміятися. І я велика мрійниця. Як була,так і залишилася. Вірю в дива і тому вони й трапляються на моєму шляху. І це чудово!

А ще я оптимістка.

Перше фото: мені декілька місяців. Друге-перший чи другий клас. Останнє-літо 2023.