Prada Candy — цукерок немає, зате є вагон пудри

Ці парфуми мені подарував колега по роботі, одним літнім днем на північному побережжі Франції і, що цікаво, взагалі без причини. Ми сиділи на березі Ла-Маншу, їли рапанів, куплених на місцевому ринку, пили молоде розе і в якийсь момент він просто дістав з кишені коробочку, вручив мені і сказав, що запах нагадує йому мене.

Мені було 22, я нічого не розуміла ні в парфумерії, ні в брендах, ні в красивих жестах і подумала «боже, який сором, вроді старший мужчина, а дарує мені якісь пробники, може вони ще й використані взагалі»

Добре, що нічого не сказала, просто ввічливо подякувала, адже коли зайшла на мейкап, була вражена ціною цього «пробника» — 50$ за 10 мл.

Незважаючи ні на ціну, ні на красу подачі, аромат виявився абсолютно не моїм. Я була прикро вражена, коли вперше його затестила — пудрова пудра з дрібкою горілого цукру. Взагалі як на мене, то це запах дитячих вологих салфеток або недорого крему для рук з легкою карамельною віддушкою і мінімальною стійкістю.

Я ж люблю діаметрально протилежні, яскраві та густі аромати: запах хвойного лісу, польових трав, гіацинту з дубовим мохом — мої повсякденні супутники. А цю бабусину пудру зберігаю, але тільки як данину хорошим спогадам.