Волосся не пальці. Чому ж тоді багатьом так складно зробити той самий «чик»?

Історія мого волосся досить нудна і не дуже довга (як і воно саме хі-хі). У школі мала коси середньої довжини, завжди заплетені або у високій дульці, бо дитиною я за те не переймалася. Потім зі мною сталося каре, від якого важко відмовитись, коли вже сідаєш на цю голку. Останні років 6 я намагалася відростити довжину, а швидкість росту була аж така паршива, що всі ці роки ножиці торкались мого волосся хіба щоб зістригти сантиметр січеного. Так із карешної наркоманки я стала повернутою на прагненні рапунцелевості.

Потім сталося повномасштабне, яке застало мене в Харкові. Ковід. Купа особистих стресів і змін. Волосся стало випадати жмутами і відламуватись на різній довжині. Олійки, вітамінки, холодне відновлювання — як корові сідло. Наважувалася поступово, хоча до каре сміливості таки не вистачило.

Від сьогодні маю волосся по плечі (більш ніж удвічі коротше від мого максимуму), зате відчуваю його густину, а не щурячий хвостик.

P.S. У карусельці моє найдовше в хорошій і поганій кондиціях. Наочно демонструю фразу «Краще коротше, але здорове», бо самі гляньте — то ж віник. Наважуйтеся! Коли ж бо ще, як не навесні? 🌸