Я сьогодні – я минулого року #looksoftheyearmakeupclub

Кажучи про зміни, ми маємо на увазі внутрішні окремо, зовнішні окремо. Але чи можливо таке? Пригадую слова з фільму «Містер Ніхто» : "Якщо в пюре додати кетчуп, то розділити їх вже неможливо. Дим виходить із цигарки, але ніколи не повертається назад".

Світ змінюється, але люди такі самі, з їхніми прикметами: добрі, злі, веселі чи сумні. Залежно від настрою та ситуацій.

Рік тому я почала викладати, зі сковородинською жагою і максималістською відданістю навчати людей українській мові. Ми покоління, на яке не ставили ставки, тому що боялися програти нам, і у пориві називаючи нас «ними», «отими», вони сепарувалися від нас, забуваючи, що ми – це теж чиїсь діти, безпосередньо діти своєї епохи, а не парникові, доморослі рослини з чиєїсь турботливо засадженої кладки в теплиці або оранжереї. Ми не бур'ян, що вирвався назовні прямо з-під бетонних плит. Ми не тупі, буваємо інфантильними або емпатичними; товаришуємо, ображаємося, переживаємо. Ми дихаємо тим же повітрям, ходимо тією ж травою і, виходячи на вулицю без сонцезахисних окулярів, так само як і ви – мружимося, піднімаючи очі долілиць на небо, і чекаємо на Перемогу.