#sportlifemakeupclub танцювальні експерименти «дівчинки, яка любить поїсти»

танцями я почала займатись приблизно з 9ти років, тоді стався найбільш травмуючий досвід дитячого фетшеймінгу, коли на іспиті до вступу в танцювальний гурт викладачка сказала:

«Повненька дівчинка, видно, що любить поїсти».

іспит я до речі пройшла і мене прийняли в групу, але я відмовилась і пішла в інший гурток, місцевий ЖЕК із народними танцями.

В шкільні роки були сучасні, латиноамериканські, бальні направлення. Навіть був брейк-данс, зі стойками на голові.

Добре, що мені вистачало сміливості не дивлячись на мою «взбиту статуру» не кидати танці і далі продовжувати ними займатись.

Був досвід спортивної зумби, залу по 2 години на день, та всякого і там і сям як то кажуть.

Останні 6 років мене також захопив танцювальний полон - я займалась та була у складі танцювальної команди по контемпорарі. Ми виступали на конкурсах, фестивалях, знімали відео.

Танці стали важливою складовою моєї буденної рутини, команда була моїми друзями, тренерка - найближчою подругою.

Були і танцювальні перерви, з останнього - я спробувала нове для себе направлення - VOGUE. Я завжди вважала себе відкритою та незакомплексованою танцівницею, як дивно, VOGUE показав мені зворотнє. Можливо це вже нетанцювальний вік, можливо якісь зажими, комплекси, але вог так і залишився тим стилем, якій я не змогла підкорити.

в карусель з відео я спеціально додала відео, де видно, як мені важко танцювати, як не підіймаються руки та ноги, важко робити нібито легкі рухи, навіть не під музику, а під рахунок🥲