#nobodyisperfect

це була така собі лірична передмова, а тепер давайте більше пройдемось по прийняттю візуальному себе. Я маю немало фотосетів частково оголеною або ню. Більшість фото, які я люблю та публікувала - вид зі спини. і не тому що соромлюсь чи комплексую) а тому що цю сторону себе відверто люблю і хизуюсь нею (бо її можна змінити лише тренуваннями), а от передню сторону я просто приймаю 😁(тренування допоможуть лише животу) "маємо, що маємо". бо тут говорить перфекціоніст в мені: груди різні по розміру і асиметричні. чи хотіла б я їх змінити? ні. чи погодилась би на операцію по збільшенню грудей навіть якби мені платили? ні. мені з ними зручно, комфортно, вони мої, але для мене вони не настільки естетично привабливі, щоб їх виставляти на огляд - і все) отак я з собою домовилась і з тих пір не маю жодних питань до них, аби були здорові. навіть трохи заробила донатів нюдсами (як бачте таки справді на кожен товар є купець, комусь і мої "пітахайї" цікаві). от сідницями своїми задоволена цілком - показуй скільки влізе 😆 це все такий трішки гіперболізований сарказм, але суть зрозуміла. Ніколи не могла зрозуміти навіщо подружки одягають на фотосесію короткий топ, через який видно шрам від кесарева, за який вони комплексують, і потім ті фото нікому не показують бо "фу" - ну не дивина? та ще й враховуючи, що те "фу" абсолютно надумане. Якщо є щось таке, що ну от не можеш ти прийняти в собі, але не плануєш це змінювати - то просто приховай. Я, як і більшість жінок, багато чим в собі незадоволена (ну так щоб чисто поржати: широкий голеностоп, здорові литки, біла ти рихла шкіра як опара, ноги - підставки, груди асиметричні, ніс як у шапокляк та одночасно качиний, губи тонкі світлі та криві - думаю, далі можна не продовжувати. але є що в собі і люблю: пуп 🤣, плечі, сідниці та колір очей) - але чи заважало це мені хоч колись жити яскраво, насичено, щасливо? та ніколи. чи хоч хтось з чоловіків колись мені сказав, що тобі потрібно щось змінити в собі? та ніколи. але всі казали, що якщо ти хочеш щось змінити - будь ласка, це твоя справа, ми не заперечуємо. і ось тут я маю такий висновок, який формує в нас любов та прийняття себе: я+здорові стосунки в родині+здорові стосунки в сім"ї (або з партнером). головне в цьому це Я, і тому саме я завжди можу дати собі те, чого мені не вистачало. Зараз, хвала всім богам, є безліч психотерапевтів (головне перевіряйте диплом 😉), які розберуть вас аж до фундаменту, допоможуть знайти ось ту цеглинку, яку заклали не правильно і відбудувати все наново та вже не перекошене!

Я настільки прокачала в собі ось цю здорову байдужість до чужої думки, що розписувалась в кедах та на велосипеді, не думаючи як це сприймуть родичі, зайомі і тд (тим більше на розписі нікого й не було, бо я так не хотіла заміж (просто сам фат заміжжя мене дратує, чоловіка я любила, але, на жаль. у нас ще на законодавчому рівні не прописане цивільно-правове партнерство)), що вирішила зробити цю процедуру максимально не святковою). і точно так само я не звертаю увагу та не засуджую всіх інших людей, які роблять як їм зручно та довподоби. Практично повністю перестала носити каблуки та перейшла на кросіки вже більше 10 років - бо мені так зручно, бо так я свої 2 км до роботи проходила на 10 хв швидше, значить могла зайвих 10 хв вранці поспати)

Я маю символічне фото, де викидаю кабли і вони летять як два голуба 😁 - воно мені дуже цінне та надихаюче стосовно будь-яких ситуацій, коли соціум хоче загнати мене в рамки. Але ж в мене також є стріпи, де каблук 17 см 🙈 та в них потрібно не ходити,а літати 😂 коли ти трішки фрік - жити стає значно легше

З мого допису може скластись враження що жінки, які не фарбуються та ходять без мейку більш прокачені за тих хто має повний мейк та шпильки, але ні і на цьому хочу наголосити: ваше прийняття це те, якою вам бути комфортно! мені подобається приходити на фотосесії без макіяжу, бо тоді я собі така якою бачу щодня, а от з мейком - наче і не я) а комусь подобається професійний візаж, щоб відкрити таку грань своєї особистості, тут все дуже індивідуально!

Більшість мотиваційних книг для жінок (купи собі той довбаний букет, кінчай, як хоче жінка, виходити заміж стільки разів, скільки забажаєш, заміж в 30 років, остання книга Бльостки - так вам і треба) прийшли до мене, коли вже там нічого нового для мене не залишилось, але я читала і з радістю дарувала їх подружкам, які ще досі намагаються з собою домовитись (добре, хоч вже не ведуть особистісні війни). Шукайте мотивацію в самій же собі та не намагайтесь стати ідеальною, ставайте просто гармонійною з собою, ви у себе найкращі. обійняла