"Ніколи не їж наодинці"? Я так не думаю

В цьому пості я хочу поговорити про любов до себе і конкретно про знаки уваги, які ми собі приділяємо чи не приділяємо. Декілька місяців назад мій чоловік покинув мене, і мій світ дуже різко та стрімко почав змінюватись – спочатку в гіршу сторону(місяць я була як овоч та не могла нічого робити, тільки лежати у ліжку та плакати), але потім я стала на шлях прийняття та любові до себе. І помітила одну річ, яка на перший погляд може бути дрібницею, але яка насправді має дуже велике значення.

Ніколи не їж наодинці? Я помітила, що дуже багато жінок послуговуються цим девізом(це назва книжки, про яку багато можуть і не знати, але керуватися цим девізом). Випити кави чи піти скуштувати щось смачне? Тільки компанією чи з подругами/друзями. Зводити себе "на побачення" у улюблений ресторан? Та ніколи, має ж хтось запросити. Разом з цими думками багато хто обмежує себе у задоволенні їжею, яка не приготована вдома своїми руками, чи кавою, чи чимось смачним у приємному та ламповому місці, бо вважає що в такі місця треба ходити лише з кимось, а не самій. Але саме це можна сприймати як подарунок для себе та час побути наодинці з собою, своїми думками та гарно провести час. Багато хто сприймає фразу "гарно провести час" тільки у компанії, але ніяк не наодинці з собою, але було б просто чудово якби дівчата ходили у кав'ярні, кафе чи ресторани тоді, коли їм хочеться, а не тоді, коли буде на це компанія. Коли я почала робити таким чином собі подарунки(а ще купувати собі ті речі, які я б хотіла, а не очікувати щось з цього у подарунок), то я зрозуміла, наскільки краще я себе почуваю задовольняючи свої потреби і бажання(але не плутайте ще з марнотратністю та "шопоголізмом", як це люблять називати, це різні речі), а не пригнічуючи їх.

Тож, любі жінки, купляйте собі букет, якщо ви того хочете, а не чекайте його від когось, водіть себе у свої улюблені місця та живіть повним життям, бо ми в себе одні та життя нас також одне🖤