Мій шлях до макіяжу, або "мамо, навіщо мені щіпати ті брови" #mymummakeupclub

Будучи малим дівчам, я завжди обожнювала все дівоче. Всі пам'ятають як міряли мамині туфлі та гарні плаття, уявляючи себе дорослою. Але я була суворішою, та дотягувалася до метериних улюблених палеток тіней чи помад, нажаль, виживали не всі.. Але знаєте? Мати лише позіхала, а потім зі мною, по доброму, сміялася, з мого "модного макіяжу", як би їй прикро не було.

Я росла, мамина косметика стала жити довше. І десь років у десять ми з мамою вирішили, що мені потрібно підправити брови. Як тільки мама дернула перший волосок, я дуже швидко зрозуміла, що та краса не дуже мені то й потрібна. Але мати таки наздогнала і потім дівчата у школі питали, як я такими гарними зробила свої брови.

Фарбуватися яскраво не дозвлялося років до 14ти, але потім мені дали повну свободу, я ніколи не сварилася через те, що мені не давали фарбуватися як хочу. Хочеш зелені тіні? Будь ласка, головне, давай навчимося разом наносити їх рівно. Хочеш яскраві губи? добре, давай я покажу як малювати контур. Саме мама показувала, як робити базові речі, ніякий блогер не зміг мені пояснити як прокрасити вії так, щоб виглядало наче підкручені (у два шари: перший від коренів, а другий зігзагообразними рухами)

Тепер, завдяки тим знищенним палеткам, терпінню, підтримці мейк для мене став наче мистецтво і, зараз, настав мій час вчити маму чомусь новому.

Дякую тобі, мамо.

#mymummakeupclub