Як змінювався мій макіяж🤭 #showhowitwastomakeupclub
Про любов до макіяжу і до себе🫶🏻
Мені 21 рік,тому складно сказати,що в мене були часи трешового макіяжу)) свій шлях пізнання макіяжу я почала в 11 років,мені шалено хотілося якомога швидше мати свою власну косметику та малюватися як мама кожного ранку перед дзеркалом.Однак,моя історія знайомства з косметикою почалася з олівця для брів.Чи то тоді мода така була,чи то я була мала та дурна,але свої і без того густі та темні брови я малювала чіткими і олівцем потемніше(майже чорним🙃).Малювавши чіткі темні брови,я майже не фарбувала вії(іноді лише трохи) та не використовувала нічого більше.Хоча мала вже свою першу палетку тіней,як зараз пам'ятаю це були тіні Ninelle в рожево-фіолетовій гаммі.Навіть на мейкапі знайшла схожі на ті,що тоді в мене були це Палетка Ninelle Chromatic Eyeshadow.
Потім пішла ера появи матових помад і тут до мого макіяжу з чіткими темними бровами,ще додалися чітко нафарбовані матовою помадою губи.
Пам'ятаю,що в мене була рідка матова помада від Lamel.Дивлячись зараз на це все,я сміюся,бо колись це справді мені здавалося крутим.
В 10 класі я почала фарбуватися більше,тут вже в хід пішли і тіні,тоді мені подоб алися сяючі темно-коричневі по всій рухомій повіці,і тональний засіб,який був з максимальним покриттям,і щось типу скульптора,бо тоді мені шалено не подобалися щоки і я мріяла про чіткі скули.
Нащастя в 11 класі,мені було вже не до макіяжу,я дуже нервувала за іспити та вступ до університету,тому макіяж був мінімальним,а іноді і зовсім був відсутній,але ж яскраві брови залишалися зі мною,правда тоді я їх почала фарбувати фарбою раз на декілька тижнів.На випускний теж теплового макіяжу не було,бо робила мені макіяж візажист і він був дуже непоганим та ідеально підходив під мій образ .
Вступ до університету,новий колектив,ранні підйоми ,все це якось переналаштувало мене і я припинила фарбуватися зовсім.А потім ковід-я нікуди не ходила і фарбуватися я сенсу не бачила.
Повернувшись до очного навчання на початку другого курсу у 2020 році я все ж таки повернулася до повсякденної версії свого натурального макіяжу ,де були лише профарбовані віі,трохи зачесані гелем з відтінком брови,бальзам на губах та тональний на синці під очима і локально.Недовго це тривало,бо потім знову карантин.
Після 24 лютого 2022 року я вважала,що нікому тепер і зовсім діла нема які в мене брови та чи замазані у мене прищі.
І лише в лютому 2023 року з появою в моєму життя мейкап клубу,я повернулася до макіяжів.
Зараз я можу як і робити яскраві макіяжі,які частіше всього роблю і змиваю одразу,а на кожен день можу носити із декоративної косметики тільки гель для брів і все.Я знаю,яка кольорова гамма в макіяжі "моя",знаю,як підкреслити свої кращі сторони і приховати недоліки.Нещодавно я змогла відучити себе від щоденного замазування навіть почервоніння і дуже щаслива цьому.Бо макіяж це не тільки творчість та косметика,це і пізнання себе.
Я шалено люблю макіяж,але люблю себе і без нього,з усіма почервоніннями,висипами іноді,чорними цятками та вже не такими густими як раніше бровами.
Тому цей пост не тільки про те як змінювався мій макіяж,а і про нагадування,що любов до себе має формуватися усупереч тенденціям макіяжу та моді,а тільки за власним покликом серця.
Коментарі (0)