#bestofthebestmakeupclub

Я за фахом лікар, закінчила НМУ Богомольця. Інтернатуру проходила на швидкій допомозі, там же познайомилась з чоловіком.

Загалом я майже всю юність відчувала, як мене обговорюють за спиною. Іноді навіть насміхаються...

Із моїх шкільних знайомих та друзів я зараз майже ні з ким і не спілкуюсь через це...

Я довго намагалась стати такою, якою б любило мене суспільство, але один випадок із моєї лікарської практики змінив моє відношення до життя і до самої себе...

Був карантин, в лікарню лягти в стаціонар навіть по швидкій можна було лише зробивши тест на ковід. Експрес тести розлітались як гарячі пиріжки... моя зміна..виклик - чоловік років 40 з підозрою на інфаркт. Приїжджаємо, стан щохвилини погіршується, місцева лікарня відмовляє в госпіталізації. Я, як старша в своїй бригаді, приймаю рішення їхати з Василькова на Київ. Не втрачаючи часу, дзвоню в Амосова.. жіночка на іншій лінії в хамовитому тоні перекидає мене то до одних, то до інших. Я не витримала, в такому ж грубому тоні почала їм розповідати, що це їх парафія і вони ПОВИННІ забрати мого пацієнта. Останній мій співбесідник з інституту грозиться написати на мене скаргу, на що я відповіла "та будь ласка, але і ви чекайте неприємностей".

Після цього дзвінка вдалось домовитись з кардіологією обласної лікарні, хворого встигли довезти🙏

Через трохи я отримала дзвінка з Амосова, типу "ну ладно, привозьте його". Та ви поки думатимете, хворий не виживе... в шоці від компетентності деяких лікарів... А причина їх попередньої відмови - відсутність тесту на КОВІД, бо вони саме були закінчились і втрачати час на їх пошуки неможливо було, ми б втратили пацієнта..

Через кілька днів мене зве колега і каже, щоб я вийшла на вулицю, бо мене шукає якийсь чоловік. Уявіть мій подив - це був той самий пацієнт. Він прийшов мені подякувати за врятоване життя. За те, що я не побоялась скарг в МОЗ, якими мені погрожували з Амосова, а вчинила так, як вважала правильним. Пацієнт був майже непритомний, коли ми його забирали, знав тільки моє ім'я. Він самостійно дізнався, коли я буду на зміні і приніс квіти.

Вже пройшло більше 2 років, а він і досі вітає мене на свята.

Моя порада всім - не думайте, що про вас скажуть інші. Завжди робіть так, як вважаєте правильним саме ВИ! Обов'язково знайдуться люди, кому ви сподобаєтеся такими, як ви є💛