Cozy розмова. MUC,знов відверто про тебе

Захотілось розгорнутих розмов. Мабуть знаєте,що я по таким «творам-роздумам» тут🤭 Ну люблю я побалакать,шо зробиш

Що ж..

Так склалось по життю, що я постійно прагну змін. Навіть заглиблювалась по даті народження, матрицям і тд. Не так щоб прям поринала в це,але трошки таки було цікаво.

Я прагну до змін не тільки в житті,в місці дислокації,в людях,в сферах. Але і в зовнішності

Так якщо цікавитись сферами,пробувати багато і розвивати себе мені завжди давалось легко. То от прийняти рішення по зміні чогось в собі «зовнішньо» завжди складно (окей,не завжди,рубанути каре і пофарбуватись в чорний було легко,я це запамʼятаю назавжди). Зараз мені куди легше відмовитись від макіяжу чи відрізати/пофарбувати волосся.Хоч і буду шкодувати,бо чорний,наприклад,не пасує

Якось в дитинстві у мене були певні критерії,не те,щоб мені хтось забороняв стригтись (навпаки мама вирівняла мою «зачіску» в рік (чи трохи більше) бо ріс лиш чуб і на потилиці)

Та все ж «тобі на концерти і зйомки потрібне довге волосся»

(Вперше пофарбувала омбре я в 9-му класі)

Постійно переймалась зовнішнім виглядом,бо це було важливо тоді. Було важливо «тримати обличчя», було важливо «вирізнятись», бо дитячий шоу-біз він дуже злий і вибагливий. Від просто зйомок для якихось рандомних журналів,до головних ролей в кіно (куди до речі я не хотіла пробуватись ніколи)

На фоні однолітків (які мене оточували, не всі однолітки світу,звичайно) я справді вирізнялась,не за рисами обличчя,а саме харизмою і подачею себе. Я «напрацьовувала» цей «навик» не усвідомлено,я знала завжди,що красою ти нічого не вирішиш,важливо те,яка ти,що ти даєш,яку енергетику.

І колись виступаючи з ангіною, отримавши фразу «ти красуєшся,а не віддаєш енергію» я дуже засмутилась, але водночас зрозуміла,що всім байдуже як ти себе почуваєш,якщо ти робиш свою справу,роби якісно в незалежності від того,який у тебе стан.

І,ви знаєте, це було важливим не тільки для сцени.

Це важливо і сьогодні. Те,як ти спілкуєшся,що відчувають люди спілкуючись з тобою,як ти впливаєш на них,яке справляють враження. Адже навряд легко досягнути успіху,коли не впевнений в собі,коли в тобі нема енергії,ти ніяк не заряджаєш всіх навколо. Коли від тебе лиш негативне враження. І це не про «подобатись всім», це про власний кайф,коли ти віддаєш і отримуєш заряд енергії від соціуму,від життя,від всього,що оточує тебе. І справді все було чудово, я йшла до своєї мети. Писала пісні,вступила на той факультет куди так дуже хотіла. Концерти,поїздки,розвиток соц.мереж.

В один момент я зупинилась.

Я здалась,я не витримала ту кількість негативу,яка різко обвалилась в 17 років,після виходу на екран ТВ. Я засумнівалась в собі. Я зіштовхнулась з несприйняттям довкола себе. Мені потрібен був час, щоб зрозуміти,чого я хочу від життя. Чи готова я так все життя отримувати в хвіст і в гриву.

Я вирішила дати собі можливість закінчити навчання,а я за освітою артист-вокаліст (як іронічно)

Але закінчувала я його вже у повномасштабній.

З тих пір пауза. Я видалила (та і втратила) свої акаунти, де набирала гарну аудиторію,в десятки тисяч.Я не співала,не брала участь в жодних заходах. Я ледь закрила екзамени

Тримаючи довгу паузу я все більше почала віддалятись від людей,закриватись,отримувати свою дозу тривожних нападів і знаходити чим це все перекрити.

Мені всього 22,а я не ЩЕ не знаю КИМ я хочу бути,а ВЖЕ не знаю.

Я лиш знаю,ЧИМ я хочу займатись і йду дуже маленькими і невпевненими кроками.

І знаєте що?)

Мене розрядив MUC, дав натхнення, дав цілі і прагнення,дав мотивацію.

В моменти нападів, (якщо ви знаєте,про що я,я вас обіймаю🫂) читаю ваші дописи,і мені стає легше.

Тут я зрозуміла,що нічого взагалі не вмію,весь мій макіяж однаковий і не цікавий. Але водночас,він мій,я його обрала для себе,моя візитівка,чи що)

Завжди підкреслені очі,розтушованою стрілкою,нюдові губи і зачесані брови

Простий і по-своєму гарний.

Але я також звикла бути без макіяжу,бо завдяки клубу навчилась боротись з комедонами і рідкісними висипами.

Волосся перестало випадати,шкіра почала сяяти,мої знання постійно примножуватись.

Звичайно не всім я тут довподоби,звичайно мої свотчі не завжди ідеальні (і одного разу саме ви дали критику,яка змотивувала старатись навіть якщо це помади,свотчі яких вже всі бачили мільйон раз😄 (але трошки було образливо,бо я хотіла естетік🥲))

Але я вчусь,розвиваюсь,стаю кращою,дізнаюсь нове,намагаюсь комунікувати (бо я насправді дуже соромʼязлива)

Тому дякую всім вам,дякую MUC🥹♥️

Вечірка дуже надихнула мене на це откровення,хоч я і не була там присутня.

P.S. Ну і звичайно,якби не поява цього чудового котика, мого Мелек. І його брата Джаза,я б не вивезла. Вони народились 26.03.22. Мої два руді щастя. (Щоправда Джаз живе з мамою) Не могла змовчати,коли всю красу фото робить моє пухнасте дитя

Обіймаю всіх,хто дочитав цей дуже довгий допис🫶🏼

#MAKEUPClubOfficial