Любов до себе — найцінніша з навичок

Любов — це найпрекрасніше з усього, що є у світі, але чомусь люди можуть по справжньому кохати інших, а себе — ні. Я також. Ти можеш щодня прокидатись, вмиватись та йти у світ, посміхатись кожному, мати вигляд щасливої людини, але, повертаючись додому, ти не можеш дивитись у дзеркало. Ти не можеш сприймати себе як людину, що заслуговує хоча б на крихту кохання. Я була нещасною людиною не тому, що мене не кохали. Я була понівечена сама собою, через що і опинилась у затяжній депресіі. Коли тебе з дитинства не вчать любити себе, тобі важко прийти висновку, що ти заслуговуєш на це.
Я пройшла через страждання та біль, через аутоагресію та зневажання власних проблем. Мені було огидно, і це спонукало інших людей користуватись цим. Це спонукало інших маніпулювати та принижувати заради власних інтересів (я не маю права за це їх звинувачувати, адже сама дозволила до себе так ставитись. Адже сама так до себе ставилась).
Зрозуміти, що я заслуговую на любов та турботу для себе мені допомогли люди, які опинились поруч. Люди, які щиро та сильно мене любили та люблять. І психотерапія. Сказати, що терапія мені допомогла ,,ожити" — нічого не сказати. З підтримкою, турботою та лікуванням я почала розуміти, що це нормально — казати ні, коли ти дійсно не можеш або просто не хочеш щось робити для іншої людини. Нормально плакати, сміятись, сумувати або танцювати у ванній 3 години поспіль. Нормально, якщо в тебе є розтяжки чи целюліт. Нормально, коли ти хочеш їсти. Абсолютно нормально себе любити, але це дуже важка праця над собою, над своєю ментальністю. Вчитись любити себе — неочікуванно важкий, але такий приємний досвід.
Любов до себе — це не тільки впевненість в кожному своєму кроці, але й турботливе ставлення до свого тіла: тепла одежа у мороз, смачна та корисна їжа у раціоні, якісна косметика, вміння слухати та чути власне тіло.
Як виявилось, коли ти любиш своє тіло, воно починає відповідати тим самим. Коли ти чуєш власний організм, ти розумієш, наскільки ти чудова, наскільки ти прекрасна. Внутрішня краса — це не про безмежну доброту та самопожертву. Внутрішня краса — це про тебе, про кожну твою ямочку на щоках, про кожну веснянку у травні, про те, наскільки ти — це ти. Бути красивою внутрішньо — це любити себе та турботитись про власне тіло.
Коли ти щиро кохаеш себе, ти починаеш любити все навколо. Коли ти любиш себе, оточуючі не намагаються завдати тобі шкоди, в них це просто не вийде, — ти цього не дозволиш.

Я хочу сказати тим, хто тільки йде до розуміння та любові до себе:
Дівчата, це нормально. Кожна Ваша емоція, кожна Ваша риса, Ваша будь-яка зовнішність — це нормально, Ви прекрасні. Мріяти, сміятись, плакати, кохати або лінитись — нормально. Ти — це Ти, у будь-якому його прояві. Ти прекрасна, сонечко, і я пишаюсь Тобою. Ти — особистість, і Ти можеш все, якщо до цього будеш йти. Ти молодець. Я люблю тебе. Люби себе і Ти, адже ми такі різні, але водночас майже кожна з нас зіштовхується з цією проблемою. Ти у себе найкраща ❤️

• #lovemakeupclub