#smilemakeupclub

2001 рік. Серед бьюті-трендів – тіні Ruby Rose, помади Bell, каталоги Avon та дезодоранти Fa. Десь вже працюють ДЦ (Watsons), але не в нашій географії. На найближчому оптовому ринку з’являється новий продукт – гель для душу. Що воно таке, ніхто не знає, бо текст на флаконі – турецькою мовою.

Мій прогресивний однокласник вже спробував і в захопленні. Хвалиться, яка класна штука: намастився під душем, можна не змивати й тіло приємно пахне. У мене прозріння: гель для душу – це ж парфумований крем для тіла! З цими словами (можна не змивати, приємно пахне) дарую новинку своєму хлопцеві й забуваю.

Проходить 12 років. Лише після цього хлопець (вже чоловік) зізнається, що викинув це одоробло через тиждень. Бо шкіру після незмитого гелю неприємно стягувало, і взагалі думав, що я пожартувала. Сміялась і було дуже ніяково )))

Підозрюю, що не я одна потрапила в таку халепу. І справді вдячна тим, хто придумав наліпки на флаконах зрозумілою мовою! А коли з'явилась цікава косметика від українських виробників, стало ще радісніше.