#mymummakeupclub

Мамуся… Думаю, для кожного із нас це найдорожча і найважливіша людина у світі! Адже тільки вона завжди поруч з нами, відчуває нас як ніхто, допоможе та підтримає у будь-якій ситуації, щиро порадіє та дасть добру пораду, а ще, любить нас просто так…

Основи краси та догляду за собою, звичайно ж, заклала мені моя мама. Вона сильно ніколи не фарбувалася, тільки туш, трішки підвести бровки… Але страшенно любила червону помаду (рокова жінка!)) Видно, любов до природності передалась і мені, так як я дуже рідко роблю яскраві макіяжі, - зазвичай, тільки легенькі акценти, які підкреслюють мою природню красу. Але, пам’ятаю, були у мами такі двох- чи трьохповерхові тіні (здається «Рубі Роуз»), якими мама користувалася тільки по великим святам чи з особливої нагоди, так як вона їх дуже берегла і дістала по «великому блату»), а я із завмиранням серця дивилася, як вона краситься, любувалася її красотою і мріяла, що колись і у мене буде така крутезна косметика) І ось якось, коли мама була на роботі, а я з якихось причин була вдома сама (мені було років 6), я вирішила протестувати ті тіні… Звичайно ж, я їх трошки понищила… Ох і дісталось же тоді мені!)))

Але основна увага в нашій сім’ї завжди приділялась красоті волосся. У мене було дуже довге і настільки густе волосся, що його було важко розчесати. Як мама розчісувала мені волосся - розповідала, що волосся – то основна краса дівчини! За ним завжди треба ретельно доглядати, тримати в чистоті, регулярно підстригати кінчики та мити в травах. Пам’ятаю, як кожного літа ми з мамою збирали простенькі трави – кропиву (коли хотілось надати волоссю більше каштанового відтінку), ромашку (для золотавого відливу), подорожник, пелюстки троянди і робили відвар, яким я потім полоскала волосся після миття. А ще, добавляла у цей відвар листочок любистку (як казала мама, щоб мене хлопці любили))) І з тих пір, ще з дитинства, основне, за чим я найбільше доглядаю у своїй зовнішності – це волосся. Звичайно, травами я його зараз не полоскаю, але купляю для нього найкращу косметику) Підрізати волосся для мене чи зробити коротку зачіску – то мій найбільший страх!)

Проте, була у мене в дитинстві й смішна історія, пов’язана з волоссям) Моїй старшій сестрі подарили таку круглу щітку для волосся із дрібними-дрібними пластиковими зубчиками (мабуть, прототип сьогоднішніх брашів) – тоді дуже модні були такі поставлені, височенні чілки, які потім лакували половиною банки лаку). Звичайно, сестра мені не дозволяла її брати… Але, заборонений плід солодкий) І якось ввечері, коли старші дивились телевізор, а я уже мала спати, але не спала, бо мені кортіло спробувати ту щітку, я тихенько пробралась до трюмо, де стояла та щітка і накрутила собі свою чілку… Але накрутила волосся на щітку так, що не змогла її розкрутити і зняти з волосся. Не довго думаючи, я вирішила обрізати ту чілку… Ну логічно ж, а що… Головне, щоб ніхто не помітив, що я брала щітку) І лягла спати… А на наступний день ми мали йти в ательє фотографуватися (тоді не було ще таких фотоапаратів, як зараз, а щоб сфотографуватися, необхідно було йти в спеціальне ательє, вичекавши після запису доволі довгу чергу). Коли мама вранці мене розбудила і покликала вмиватися, побачила мою нову «зачіску». До слова, чілку я обстригла практично під нуль… Мама плакала… Бідна моя мамуся))) Звичайно, фотографуватися ми так і не пішли) З тих під чілки я не ношу)

А взагалі, мені особливо ніколи не забороняли ні краситись, ні проводити якість експерименти із своєю зовнішністю! Мабуть, саме тому я така стримана в питаннях макіяжу, зачісок і зовнішності – на якісь радикальні зміни не йду ніколи… Мене навіть не сварили, коли я зробила маленьке татуювання (яке я намагалась приховувати, бо думала, що мене приб’ють!) Коли мама його побачила, - довго дивилась, а потім розсміялась…(підозрюю, що то був істеричний сміх) А потім просто розпитала, що то таке і де я робила наколку)

Проте, головне правило, яке я запам’ятала назавжди – це дбати про своє здоров’я! Бо красива жінка – це здорова жінка!