#lovemakeupclub Знайди 1000 та 1 спосіб полюбити себе!❤

Заплющую очі і згадую свої шкільні роки. До 4 класу я навчалася у невеликій сільській школі, де в моєму класі було всього 7 учнів! Перехід до 5 класу означав покинути стіни свого маленького світу і перейти до великої гімназії. 2 паралельних класи по 30 учнів в кожному! Купа дітей, серед яких я загубила себе, бо до такого просто не звикла...я була найнижчою та дуже тихою дівчинкою й до того ж, типовим інтровертом.

Щойно я звикла до нового класу, подружилася з однокласниками - як через пів року мене чекав переїзд, знову нова школа та новий клас. Я не говорю зараз про таке трендове слово "булінг", бо насправді мене приймали у класі. І тут почав даватися взнаки типовий підлітковий вік... Я була завжди мілкою, мала постійну претензію то до кольору очей, то до своєї занадто округлої попи, то до "затовстих" ніг, до світлої шкіри, до того, що я зовсім не засмагаю влітку, до своїх світлих та непомітних безформних брів... Невпевненість в собі зростала, коли дівчата-однолітки почали зустрічатися з хлопцями, а я вміла з ними лише дружити краще, ніж з будь-якою іншою подружкою!

Але як про себе заявити, коли ти інтроверт до мозку кісток? Звичайна відповідь в аудиторії перед паралельними групами - і я з багряними щоками забуваю, як мене звати. Я хотіла уваги і боялася її...

То ж з 2 курсу я почала брати життя в свої руки. В мене була купа комплексів, з якими потрібно було боротися. Основне - я вважала себе не цікавою та нудною (дякую своїм першим серйозним стосункам), до того ж, з "важким тазом" та не такими худенькими ніжками, як в інших дівчат...

Мені хотілося фінансової незалежності. То ж з 2 курсу я почала викладати англійську для дітей у якості репетитора. Кайфовий експіріенс, що затягся на довгих 6 років. Але я навчилася говорити так, щоб мене чули та розуміли. Хоч і для маленької аудиторії;)

Ненавиділа свої брови, тому зробила татуаж. Експериментувала з нарощеними віями, позбулася окуляр і почала носити контактні лінзи... Я рахувала з'їдені калорії щодня протягом року. Намагалася зайнятися спортом: від метання гирь до пул денсу!

Далі на фоні зависоких планок, що я сама собі намалювала - я вперше познайомилася з панічними атаками. Але, як виявилося, велика робота над собою допомагає подолати і таку проблему!

Потім я знайшла першу роботу, де займалася студентськими обмінними програмами (Work&Travel USA всі ми мріяли колись про Нью-Йорк!). Тут і почалося найцікавіше! Саме тому я вирішила піти туди, де страшно! Зі страхом публічних виступів я взяла на себе відповідальність проводити презентації міжнародних обмінних програм для студентів у великих аудиторіях! Я почала любити свій голос, я перестала соромитися свого низького зросту. Побачила себе зі сторони у фотозвітах всіх презентацій. І знаєш, зі сторони я звичайнісінька людина, а не якась огидна дівчинка, якою себе чомусь бачила до цього в дзеркалі.

Це стало допомагати мені знайти себе, пірнути глибше та побачити себе з іншої сторони. Шукай себе: роби зачіски, купляй хорошу косметику, вчися цікавитися чимось, знайди собі хоббі, кайфуй від кожного ранку, вчися приймати себе і любити. Тільки справжня та щира любов до себе допоможе прожити щасливе, гармонійне життя! Просто поглянь зараз в дзеркало - ти така красуня!

І хоча я ще на шляху до повного прийняття себе (бо в мене, насправді, ще є багато речей, над якими треба працювати), але я задоволена роботою над собою: я стала впевненою в собі, розкутою, комунікабельною та знайшла купу способів,як косметикою та доглядом за собою досягти такого результату, щоб посміхатися своєму відображенню в дзеркалі!❤