Мій найкращий #fairy_bday
Мої милі чарівниці, на правах іменинниці хочу розказати вам одну казку…
Десь далеко, на одній прекрасній зеленій планеті, жила собі маленька фея. В неї були крильця, як у прекрасного метелика, яскраві та багатогранні, а на сонячному світлі вони переливались, немов сотні коштовних каменів🤩. Фея знала мову дерев та тварин, силою бажання вона могла викликати дощ та створити веселку, а більше за все вона обожнювала літати на своєму пухнастому драконі чарівним лісом. Та була одна велика проблема: на планеті, де жили феї, ніхто з них не пам’ятав про своє походження. Колись давно хтось з недоброзичливих та злих істот змусив їх повірити, що магії не існує і треба вірити виключно в «реальні» речі. І феї чомусь повірили та з кожним днем втрачали свої сили, аж поки їхні крила не зникли, а в очах не оселились смуток та біль😔.
Маленька фея не знала про всі ці дорослі забобони, тому жила щасливо, але поступово, днем за днем, суспільство переконувало її, що чари – це дитячі вигадки, драконів не існує, а вона мусить вчитися робити «серйозні» речі, адже тільки так можливо жити доросле життя. Фея зростала і її яскраві крила ставали блідими, вицвітали, мов квіти на сонці, аж поки зовсім не зникли. Замість сяючої посмішки, яка повертала людям щастя, достатньо було лише побачити її – на обличчі феї все частіше з’являлись сльози.
І ніби вона робила все те, про що казали їй з дитинства, добре вчилася, сумлінно виконувала правила та старанно працювала в дуже важливому закладі, але з кожним днем вона ніби падала все нижче у чорне підземелля, де темрява оточувала її з усіх сторін і не давала вільно дихати. Та одного разу, в момент, коли фея подумала, що це вже кінець, вона раптом згадала, якою щасливою та могутньою була в дитинстві та неочікувано посміхнулась…
Озирнувшись навколо, вона спробувала розгледіти темряву, в якій знаходилась, і побачила, що десь вдалині ледь-ледь мерехтить синій вогник. Вона пішла на це світло і поступово імла розсіялась: фея побачила, що вона в печері, а навколо тисячі різнокольорових кристалів, що шепочуть між собою. Коли світло стало яскравим, фея опинилась у великій залі, посеред якої було озеро, а в нього, з самого неба спускався гірський водоспад. Маленькі краплинки падали кожна в своєму ритмі, а всі разом вони створювали чарівну мелодію, яка пронизувала наскрізь та викликала мурахи по тілу.
Фея підійшла до води і здивовано скрикнула, коли побачила у відображенні їх… Свої дитячі сяючі крила!… Боючись дихати, вона обережно повернула голову, і це дійсно були вони! Відблискуючі яскравіше за будь-які зірки, переливаючись усіма відтінками, які лише може створити природа, вони говорили про одне – лише феї мають крила! 😍
- Тобто, це ніякі не казки, і магія, і веселка, - все правда?! І дракон… - А як же мій дракон?! – промовила фея і в ту саму мить злетіла вздовж водоспаду, підставляючи обличчя кришталевій парі та насолоджуючись таким жаданим відчуттям польоту…
P.S. Фея прилетіла в ліс, знайшла дракона і купу інших магічних істот, які були змушені ховатись від фей-які-забули-хто-вони. Коли сумні феї побачили дорослу красуню з крилами, верхи на пухнастому драконі та в компанії ще більш дивакуватих істот, спочатку вони, звісно, намагались пояснити це раціонально, але чим більше вони дивились на цей політ, тим більше їм хотілось посміхатись, а через деякий час в них знову проявились крила і вони нарешті згадали, хто вони.
До речі, економіка зеленої планети від такого повороту подій лише виграла – адже виявилось, що феї, які знають своє призначення, за один день можуть зробити в сотні разів більше на своєму місці, а ніж за 50 років на чужому.
Кінець))
Прекрасні феї, дякую кожній з вас за те, що ви підтримуєте, даруєте радість та показуєте неймовірний приклад своїми досягненнями! Сьогодні в мене неймовірне свято завдяки вам, адже бути в компанії таких чарівниць – це велике щастя 😍. Дякую за ваші привітання, за неймовірні образи, теплі слова в особисті та стрічку, сповнену магії та краси! 💜
Коментарі (0)