Приборкання норовливого або як я адаптую непідходящу тональну основу
Декілька років тому моя мама вирішила, що вона будуватиме кар'єру в Mary Kay, стане діамантово-смарагдовим консультантом і полетить в Туреччину за рахунок компанії. Як ви могли здогадатись, діло не пішло 😅
Зате я роками на всі свята отримувала щось з косметики цього виробника: парфуми, помади, лаки, туші і тд. і тп.
Мушу визнати, що якість продукції в них досить-таки висока, особливо що стосується доглядових засобів і особливо в порівнянні з Ейво ном, Оріфлеймом, і, тим більше, мерзенним Фаберліком.
Щодо декоративної косметики, то років 10 тому якісні продукти або коштували як крило від літака, або замовлялись звідкись з-за кордону з платною доставкою і, в результаті, все одно коштували як крило від літака. От тоді власне і був розквіт мережевої косметики.
Окей, скажете ви, а для чого ти пишеш про це зараз, на порозі 2023?
Рівно рік тому, якраз на Миколая, мама подарувала мені останній подарунок від Mary Kay — два флакони тонального крему. І оголосила, що більше з мережевою косметикою діла мати не бажає — за порадою косметолога переходить на ізраїльський догляд та корейську декоративку.
Епоха пішла та залишила по собі спадок у вигляді двох пачок тонального крему відтінку medium to deep.
Я таке називаю ні в кут, ні в двері.
Класні по технічних характеристиках, стійкі, пігментовані, з високим spf'ом та актуальною формулою (ніжний сатиновий фініш, ніяких глухих матів з 2010) — ну все в них добре. Окрім кольору. Бо колір їхній нагадує дитинча апельсина і ведмедя. Буро-оранжевий.
Я завжди була смаглявою і завжди вибирала тональні основи ближче до темних, аніж до світлих, але ну камон, мам, ти серйозно? Я розумію, що ми живемо далеко і рідко бачимось, але це вже якийсь перебір.
Мама на всі мої претензії тільки посміялась і сказала щось типу «я їх взяла по 70₴, не підходить — викидай»
А я так не можу. Ну як так не підходить, ну як викидай. Я відчувала, що змушена вижати з них все до останньої краплі. Тим більше, якщо за 70₴ (а мені взагалі безкоштовно) дісталось те, що коштує вдесятеро дорожче.
Спочатку я пробувала просто наносити тональний крем на обличчя. І на шию, і на вуха також, бо контраст виходив просто шалений. Пробувала фіксувати світлою пудрою. Також мимо. Змішувала з консилером. Ідея непогана, але в них різні текстури, однорідного покриття добитись так і не вдалось.
Я вже була близька до відчайдушного кроку — дійсно викинути все в сміття та й по всьому. Але тут згадала один студентський лайфхак — змішати занадто рудий або темний тональний із звичайним кремом для обличчя.
Вирішила, що це останній ривок, якщо не виходить — я заспокоююсь.
І, о чудо, все вийшло і навіть краще, ніж я могла очікувати.
Я взяла пусту пляшечку від сироватки Bioaqua, помила її, прокип'ятила, а піпетку протерла горілкою. Можна було просто помити, але для чого нам зайві бактерії в косметиці. Тим більше термін придатності тонального вже на межі.
Взяла крем для обличчя від Eveline, спеціально замовлений під це діло, і змішала його з тональним у співвідношенні 1:2. Налила забагато, воно все не хотіло розмішуватись, то я ще півгодини ходила по хаті і як придурошна трусила тою бутилкою.
Результат мене прям-таки задовільнив. Щільність покриття, звісно, стала меншою, тепер це швидше ВВ-крем, але ж завжди можна посильніше припудритись.
І тут можна було б закінчувати допис, якби я не згадала, що я, окрім того, що експериментатор, ще й художник (в душі)
В мене оливковий відтінок шкіри і максимально мені підходять тональні основи з сіро-зеленим, холодним підтоном. Таких, звісно, днем з вогнем не знайдеш, тому я користуюсь всім, до чого дотягнусь.
А дотягуюсь переважно до чогось жовто-оранжевого 😅
І я вирішила, досить це терпіти!
Згадала, як виглядає кольоровий круг, і що на ньому, навпроти оранжевого знаходиться синій колір. А в мене якраз завалялись сині тіні від Artdeco, якими я не вмію користуватись, бо як тільки наношу їх на лице — одразу нагадую собі продавчиню з часів СРСР.
Я вирішила нічого не боятись, взяла маленький шпатель і нашкребла тіней в флакон з тональним. Знову півгодини активного змішування і вуаля! в мене в руках прекрасна тональна основа, яка виглядає на мені реально немов друга шкіра.
Декілька днів тестувала стійкість — з пудрою сидить до вечора як прибита, без пудри скатується звісно але рівномірно, без спецефектів. В пори і зморшки не забивається, недоліки не підкреслює. Одним словом, робить все, що я очікую від тонального крему.
Закінчити хочу цитатою великого українського поета Івана Багряного: «Сміливі завжди мають щастя!»
Тому, якщо ви така ж економна хазяйка, як я, і вас болить душа щось викидати — експериментуйте і нічого не бійтесь, є реальний варіант отримати бажаний результат 👌🏻
Ще скажу декілька слів про продукти, використані в пості
Сироватка Bioaqua — класична «дешева рибка, погана юшка». Зволожує непогано, але на цьому і все. Досить рідка, закінчилась буквально за два тижні активного користування. Я очікувала від неї більшого, в подальшому купляти не буду.
Крем від Eveline коштував 50₴ за 125 мл. За таку ціну пори не забив і на тому дякую. Якщо брати до уваги, що я його взяла спеціально для експериментів з тональним, то взагалі ок: своє завдання виконав, некамедогенний, алергії не викликає, добре впитується.
Тіні в відтінку 482 яскраві, добре пігментовані. Трішки пилять, але якщо брати пензлики з натуральної щетини, то цілком терпимо. Без бази, звісно не такі яскраві та стійкі, як з нею. Не раджу брати їх, якщо ви не впевнені, що вам личать яскраві кольори та саме цей конкретний колір, бо можуть осісти в косметичці мертвим грузом, як от в мене.
Коментарі (0)