Записки шопоголіка

Цей допис дається мені важко, важко відкривати свою слабкість, хоч я тут і відносний анонім, та я відчуваю, що комусь він потрібен. Незрима подруго, якщо тобі важко зізнатись у власному шопоголізмі, то не лишай коментар, не став лайк, але знай, що ти не одна.

Шопоголіком я стала непомітно для себе: всі роблять покупки, що тут такого? Що такого в тому, що я хочу чимось себе порадувати, коли я добре попрацювала? Непомітно для мене шопінг став всім: винагородою за роботу, пігулкою від стресу, зайняв весь мій вільний та не дуже вільний час. Близькі казали мені, що мої покупки це вже проблема, та я переводила все у жарт. Я не витрачала шалених коштів, не перевищувала рамки свого бюджету, так мені здавалось аж поки мій бюджет не став меншим у зв’язку з політичними подіями, а я... не змогла зупинитись. Коли навколо так багато стресу, коли невідомо чи буду я жити завтра, як не купити собі омріяний крем? Ну і що, що він мені не по кишені, може я вже й не зможу витратити ці гроші потім, може є тільки зараз? Так я думала. Більш того в певний момент я зрозуміла, що уникла зустрічі з близькою подругою, щоб пройтись по магазинам. Не подзвонила мамі, щоб хоча б посидіти в онлайн-магазині. Якось я радісно зробила покупки, а потім усвідомила, що не маю на що жити через тиждень. Волосся зашевелилось у мене на голові. Що ж я роблю? Наче розумна людина (принаймні так всі кажуть і не тільки моя мама). Покупки приносили мені задоволення суто в моменті, а вже за пару хвилин обертались для мене стресом. Я б не сказала, що в мене були проблеми з силою волі. Я все ще не зізнавалась близьким, що зрозуміла, що вони були праві, але вже почала шукати інформацію про шопоголізм та шукати вихід. Якщо ти також відчуваєш в собі ознаки шопоголізму раджу прочитати побільше матеріалів на цю тему. Я ж зупинюсь на тому, що виділила для себе, та що відслідкувала в собі сама. Шопоголізм як і зависання в соціальних мережах дає нам дофамін. Окрім цих джерел ми можемо отримати дофамін більш здоровимм шляхами: досягнення, спілкування, їжа, секс, фізичні навантаження, сон.

Особливо з цього переліку мене зацікавили досягнення — їх було мало, чи то мені так здавалось? Я вичитала у книжці, що статистично жінки, які не задоволені кар’єрою, витрачають значно більше часу та коштів на шопінг (а також мені здається шопінг може бути певним методом боротьби з чоловіком, бажанням “урвати” щось і собі). Це було співзвучно моєму спостереженню за собою: в періоди натхненної та продуктивної творчості мене геть не тягнуло на шопінг.

Одного усвідомлення було недостатньо. Перше, що мені допомогло було розчищення простору. Я прибрала з полиці всю зайву косметику і хоч не вся вона продалася, моєму погляду стало легше. Потім я так само перебрала свої речі, частину віддала на благодійність (вже не вперше, тому що я вже віддавала речі в дитячі будинки, щоб мої зайві покупки набули хоч якогось сенсу), іншу частину я почала продавати. Я можу сказати, що віддавати речі мені було легко і приємно, а продавати виявилось складно і трошки боляче: я одягнула щось лише один раз, а повернути собі могла лише частину коштів. Кожен раз як якась річ продавалась я думала про те, скільки ж я втратила часу на ній. Мені було більше шкода мого часу ніж грошей, тому що зробити фото, описи, оголошення це все чимало часу, а я ж ще колись витратила час, щоб купити їх!

Я також проаналізувала, чому певні речі не прижились в моєму гардеробі, і хоча вони були всі різні, їх об’єднувала одна спільна риса — вони мені і від початку не подобались, я купила їх суто щоб купити, бо ж була така хороша ціна, щоб отримати кайф від хорошої угоди. Однак, як сказала одна розумна людина, щоб ви не купили зі знижкою, якщо воно вам не потрібно, то це марно витрачені кошти. Окрім статей з корисними порадами для шопоголіків (наприклад, навчитись повертати покупки, коли на наступний день зрозуміла, що вони не потрібні) я також подивилась відео людей, які розповідали про те як перемогли шопоголізм, як стали мінімалістами та як рік без покупок (тобто з покупками лише необхідного) змінив їх банківський рахунок. Я відчувала, що хочу бути однією з них ще й тому, що насправді мені у тягар, коли всього занадто багато. Я не люблю захламлений простір, тому я і роздавала періодично все, що купувала, та прийшов час покласти край цьому циклу.

Після того як я зрозуміла це і що мій час безцінний та що кількість годин мого життя обмежена я вже вдалася суто до сили волі. Так, спершу я змушувала себе займатись іншими речами: своєю творчістю, дзвонити мамі та близьким, готувати собі смачну їжу, а не просто їжу і т.п. Ноги все ще самі тягли мене в магазин і я вирішила, що це просто звичка. Я ж не задумуюсь над своїми рухами, коли чищу зуби? Це вже автоматизм. Мені не лишалось нічого окрім того, щоб поборювати автоматизм та йти собі далі повз магазин. Ніхто не аплодував мені та я хвалила себе за те що змогла. Я також хвалила себе, якщо все ж таки зайшла і нічого не купила, вмовляла себе наче малу дитини просто вийти звідти. Поступово я так само звикла не заходити, не роздивлятись та не купувати того, що мені не потрібно.

Чи отримую я задоволення від покупок зараз? Так. Те що мені потрібне я намагаюсь купувати саме таким як мені хочеться, наприклад, не три кофточки на знижках, а один хороший светр, та саме таку косметику як мені хочеться. І я вже ледве пригадую, що не так давно, коли мені було сумно, моїм першим поривом було купити собі “хоч щось”. Можливо ви помітили з моїх дописів, що я активно “пропагандую” розумний мінімалізм: коли всього достатньо, не більше і не менше ніж треба для задоволення та комфорту. Що ж, ніхто не розповідає так натхненно і захоплено як новий адепт ))

Ще однією важливою думкою стало те, що шопінг як розвага це винахід сучасності. Нам прищепили думку про те, що розважатись шопінгом це класно і нормально, коли від початку покупки нам потрібні, що задовольняти практичні потреби. В мене була одна сфера покупок, до якої я підходила суто практично, це покупки продуктів. В мене майже ніколи не псуються продукти чи готова їжа, також мені не приходило в голову ходити в продуктовий, тому що мені скучно чи сумно, покупки продуктів не викликали в мене сильних емоцій, купила хліб, бо треба хліб, про що тут говорити чи переживати емоційні сплески? Так само як до покупок продуктів я вирішила ставитись до інших покупок, треба крем купила крем, треба штани значить штани купила в першу чергу, сковорідка ок, беру сковорідку, а не ще один крем з цікавості. Першочерговими стали покупки відповідно до їх реальної пріоритетності, а поки купиш все потрібне, та ще й з толком пообираєш, то вже й пошопилась. Я стала частіше бувати у лікарів та в аптеці, тому що почала більше уваги приділяти своєму здоров’ю і це покращило моє самопочуття значно більше ніж ще одна блакитна сорочка. Ціни там шалені, ну ви знаєте, зайшла в аптеку, рахуй, кутнула. Прожити рік без покупок та отримати емоційну свободу від речей мені хотілось ще до того самого 24-го лютого, вийшло трохи не так швидко як хотілось, але вийшло і я рада, можу відмітити, що тепер куплене чи ті матеріальні речі, якими я володію, чи хотіла б володіти, не викликають в мене настільки сильних емоцій як раніше. Моя емоційна саморегуляція стала краще. Тепер речі це просто речі, косметика просто розхідники по типу мийного засобу для посуду і набагато важливіші мої близькі люди та що я встигну зробити з задуманого за той час, що в мене є в житті. Щоб встигнути все, мені треба було б прожити 500 років )) Та хочеться встигнути хоча б головне ❤

Вже по результатам своєї внутрішньої боротьби я розповіла своїм близьким, що обмежила свої покупки, вони були раді за мене та ми знову стали ближче, тому що ми почали більше спілкуватися. Вони не засуджували мене в цей період життя, хоча турбувалися. Ще можу сказати, що мені дуже допомогло розуміння як працює косметика та що є сенс купувати, а що ні, вивчення моди та способів облаштування житла, якби я і далі купувала наосліп, то не знаю чим би це закінчилось.

Я читаю цікаву книжку, в якій говориться, що твоє багатство це не скільки ти витрачаєш, а скільки часу ти можеш собі дозволити прожити не працюючи на свої заощадження. Цікава думка, особливо актуальна з накопичувальною пенсійною системою

P.S. Показник правильної покупки — вона радує протягом використання, неправильної — покупка не використовується та/або радує тільки в момент здійснення