Бренд The Ordinary це той бренд, котрі іноземні блогери називають бюджетним та, навіть, дешевим.Цей бренд був створений, щоб здійснити революцію на косметичному ринку, і йому це вдалося: по-перше, бренд познайомив користувачів з назвами активних компонентів та навчає доглядати за шкірою, по-друге, бренд кинув виклик іншим брендам своїми цінами. Наприклад, олія марули від The Ordinary коштує 11.40 доларів, а від Drunk Elephant 69 доларів, хоча постачальник олії один і той самий та додаткових компонентів в цих засобах немає. Найпопулярніший продукт від The Ordinary це сироватка з ніацинамідом та цинком, 30мл обійдуться в 6 доларів. Бюджетно? Давайте порівняємо з мінімальною оплатою праці (тому що дані про середню оплату праці можуть не відповідати дійсності), в США мінімальна оплата праці за годину $7.25, у Великобританії £11.44, тобто $14.35, в Україні 48 гривень, $1.22. Отже, щоб придбати сироватку The Ordinary при мінімальній оплаті праці в США доведеться працювати менше години, у Великобританії менше ніж півгодини, а в Україні майже 5 годин. Виходить по аналогії з ціновою політикою всього асортименту The Ordinary, в Україні бюджетними мають вважатись косметичні продукти вартістю 50-220 гривень. Не те щоб таких не існувало, але це ж не найкраще, що можна запропонувати своїй шкірі?Не дивно, що українки витрачають більший відсоток свого доходу на косметику ніж жительки США та європейських країн: доводиться віддавати більший відсоток, щоб купити ті самі косметичні продукти. На жінок здійснюють чимало тиску щодо зовнішності, не тільки маркетологи, іноді й чоловіки, котрі думають, що пригнічення другої сторони дасть їм перевагу. Різними способами розхитують нашу впевненість, тому що невпевненою людиною простіше керувати. Завжди знаходяться якісь “недоліки” і як казав мій дядько: “Чоловік може йти в розтягнутій м’ятій футболці та вважати, що він красень, а жінка завжди буде невпевненою в собі”. Але ж жінки не народились невпевненими, це результат культурного впливу. Хіба ненависть до своїх особливостей це щось природне?Коли жінка приймає себе, коли вона розуміє, що вона достатньо гарна така як є, без косметики, накладних вій та нігтів, без жодних додаткових зусиль, це додає сили.Можна цим всім користуватись і без ненависті до особливостей, без невпевненості через те, що сьогодні без макіяжу, можна грати у догляд як в цікаву гру. Робота зі своїми особливостями, в основі якої лежить прийняття, відрізняється від тієї, в основі якої нетерпимість. Коли ми не можемо з чимось змиритись, ми готові кинути всі сили, щоб позбутись недоліку, і якраз це заважає приймати зважені, спокійні рішення, хочеться скупити все, намастити на себе все одразу, аби швидше позбутись недоліку (а воно так не працює, працює системність).Чи можна приймати себе і при цьому змінюватись? Так, звісно. Ми можемо любити маленьку дитину, але ж ми не бажаємо при цьому, щоб вона ніколи не виросла? Дитина росте і ми любимо її на кожному етапі. І ми ростемо все життя, інтелектуально, морально та змінюємось фізично. “Скільки тобі тої косметики треба?”, це питання, яке мені регулярно задавали, тому що ніхто з моїх близьких не захоплюється косметикою, абсолютно ніхто, задавали, доки не змирились. Питання цікаве, ніщо не відповість на нього краще ніж підрахунок. Це мій список косметики, яка мені треба:Молочко для демакіяжуЗасіб для вмиванняТонік (гідролат)Крем для шкіри навколо очейДенний кремНічний кремБальзам для губШампуньБальзам для волоссяГель для душу, миття рукАнтиперспірантГель для інтимної гігієниКрем для голінняЛосьйон для тіла, рук та стопЗасіб від комарів вліткуЗубна пастаВсього 16 позицій. Зараз в мене засобів більше, тому що окрім абсолютно необхідних, є ще засоби для душі, бальзамів для губ зазвичай декілька, зараз є бальзам та мазь, і нічних засобів зібралось 3 штуки. Такого роду список я складаю раз в рік-півтора, тому що погляди та підхід можуть змінюватися.Не косметика, але належить до догляду:Зубна щіткаЗубна ниткаБритва з насадкамиМочалкаВатні пафиВатні паличкиМанікюрні паличкиПилочкиТерка для стопНабір косметичних пензлівПінцетНожиціПідстругачкаГребіньДзеркалоФенРезинкиОбідок для волоссяРушникиПаперові рушникиКосметички, щоб все це скласти :)Макіяж:Тональна основаТуш для війОлівець для брівОлівець для губТінт для губОлія для губРум'янаТініШиммерЛак для нігтівЗасіб для зняття лакуЛюблю шиммер :) Позиції теж задвоюються, хіба вгадаєш з першого разу з декоративкою?Мені здається, менше косметики немає куди :) Хоча я забула вписати парфуми. Я зрозуміла, що я ейджист та сексист, коли побачила фото жінки 50+ в бікіні. “Нащо виставляти фото в купальнику в 50? Ну ладно ще молода дівчина, але в 50, має щось же бути окрім тіла, якась особистість”, подумала я, '"Ну ладно ходити на пляж в 50, але фото в соц. мережі!" А потім я зрозуміла, що я ейджист, жінка виглядала прекрасно, а навіть якби ні, чом би й не виставити фото в купальнику, якщо їй того хочеться? І особистість в неї є. Я зрозуміла, що я ейджист та сексист, коли розумна, еталонно красива жінка 50+, на яку я давно підписана, написала, що жодними методами не хоче боротись з ознаками старіння, навіть за допомогою косметики. “Ну нащо ж так з собою”, думала я, “така красива жінка не хоче продовжити молодість, може, це наслідок якоїсь психологічної травми?” А потім я зрозуміла, що це не тільки її право, а ще й доволі природно, а моє переконання, що всі жінки хочуть виглядати молодше свого віку взято швидше з маркетингу, в той час, як я сама ніколи не приховувала свій вік. Я зрозуміла, що я ейджист та сексист, коли побачила акаунт жінки, яка акцентує на тому, що в 50+ одягається як хоче: модно, стильно, так, що привертає увагу, тому що відмовляється ставати “невидимкою”. “Нащо про це так кричати?”, думала я, “одягаєшся собі, одягайся як хочеш”, але насправді така проблема існує, жінки собі проводять психологічну межу віку, коли привертати увагу, пробувати нове та цікаво жити вже пізно, хоча насправді ніколи не пізно і навіть коли жінка вносить малі зміни в образ, одягається або фарбується так, як собі не дозволяла, це може стати поштовхом і до інших змін та кращого життя. Я зрозуміла, що я ейджист та сексист, коли познайомилась з ровесником і подумала: “Чи не застара я для нього? Кругом стільки молодих дівчат, може собі дозволити спілкуватись з будь-якою іншою” і навіть задала це питання напряму, а потім я зрозуміла, що це повний абзац. З тої пори я більше цікавлюсь ейджизмом та сексизмом, щоб помічати його в собі там, де раніше не помічала, і чим більше я роздумую про це все, тим менше активів в моєму догляді (в яких я вже так добре орієнтуюсь), тому що все частіше мені хочеться дати спокій собі та своїй шкірі й наносити на неї не те, що стимулює, пригнічує, підвищує, робить сяючою і т.п., а просто приємний крем, який подбає про її комфорт в цьому світі, тому що тіло захищене одягом, а обличчя ні, і це зовсім інший підхід та погляд на догляд, шкіру та себе. Маркетологи постарались і ось ми вже вважаємо таку природну особливість як целюліт проблемою, хоча незначні прояви целюліту нею не є. The Washington Post у своєму матеріалі “Міф про целюліт” (The Cellulite Myth) пише, що целюліт було “відкрито”у 1900-х роках власниками європейських спа-салонів, а в Сполучені Штати він потрапив у 1973 році, коли Ніколь Ронсар, власниця салону краси в Нью-Йорку, котрий в тому числі займався лікуванням целюліту, опублікувала книгу-бестселер на цю тему, яка стала поштовхом для модної тенденції та нових книг і публікацій на тему целюліту.Через відмінності в гормональному фоні жінки схильні відкладати найбільше жиру в нижніх частинах тіла - на стегнах, сідницях і стегнах, а чоловіки - у верхніх частинах, на животі.Жир жінок з целюлітом нічим не відрізняється від зразків жиру жінок, котрі не мають ознак целюліту.У чоловіків рідко бувають прояви целюліту, тому що їх шкіра по-іншому з'єднана з м'язовим покривом, і вони, як правило, мають товстішу шкіру, тому вона не випинається назовні так легко, як у жінок. Що можна зробити, щоб зменшити ознаки целюліту? Скинути зайву вагу, якщо вона є. Виконувати фізичні вправи, що укріплять м’язи нижньої частини тіла. Обмежити споживання цукру. Не паритись щодо наявності целюліту.Навіть у тренованих, красивих “зірок”та моделей в певних розслаблених позах видно целюліт, наприклад, у Джей Ло. Так, деякі жінки від природи не мають ознак целюліту і ця особливість передається генетично, але якщо ми не в їх числі, то нічого страшного в тому немає. Перш за все давайте розділимо поняття ощадливості та економії. Ощадливість це звичка, якої можна притримуватись все життя без втрати якості життя, ощадливість не про те, щоб позбавити себе радощів життя, а про зважене керування коштами. Наприклад, якщо людина з середнім доходом придбала собі автомобіль з середньої цінової категорії та заплатила за нього без кредиту, вона вчинила ощадливо, якби вона взяла дорогий автомобіль у кредит не для того, щоб заробляти з його допомогою, а як засіб пересування це було б марнотратством. Якщо ж людина може собі дозволити купити хороший автомобіль з середньої цінової категорії, а при цьому плюється і їздить на старій шкарабайці, то вона з якихось причин економить.Кому і коли потрібно вдатись до режиму жорсткої економії? Всім, хто живе від зарплати до зарплати в нуль та не має пухкої заначки на непередбачуваний випадок. Спеціалісти радять мати заначку, яка дає можливість прожити пів року у випадку безробіття/втрати доходу, звісно у валюті, оскільки курс гривні продовжує падати, і хоча на кожен випадок життя не підстрахуєшся на фінансовій подушці спиться краще ніж на звичайній. Також до режиму жорсткої економії вдаються, коли хочуть якомога швидше погасити кредит, або задля досягнення іншої фінансової мети, котра більш значуща ніж сьогоденні радощі, наприклад, придбання житла, початок власної підприємницької діяльності чи задля того, щоб вирватись з ненависної роботи та перейти на іншу.На відміну від ощадливості жорстка економія це тимчасове явище і я чесно думаю, що краще тимчасово вдатись до режиму жорсткої економії планово, ніж мусити вдатись до неї непланово у разі зіткнення з невеликими викликами життя.Коли ми економимо жорстко, то тимчасово викреслюємо зі свого життя усі витрати, окрім нагальних потреб.Наші нагальні потреби це пиття, їжа, дах над головою, відповідно оплата комунальних послуг та мобільного зв’язку, одяг по сезону та засоби гігієни, лікування.Може здатись сумним харчуватись виключно вдома, брати з собою обід на роботу, купувати взуття та одяг тільки коли попередні зносились і не підлягають ремонту та купувати косметичні засоби, суто коли попередні вже добігають кінця, але це тимчасово. Щодо їжі, то можна викреслити те, що не належить до повноцінного харчування: снеки, солодощі, слабоалкогольні та газовані напої, жуйки і т.п.Можна знайти в цей час для себе інші розваги та джерела радощі: книги, фільми, навчання, спілкування з людьми, прогулянки. Якщо режим такої жорсткої економії здається непосильною каторгою, тоді можна знайти компроміс, наприклад, кава у кафе раз в тиждень, а не кожен день, і тоді ця кава та час проведений у закладі з друзями буде особливим.Я знаю людей, які економлять настільки сильно, що не звертаються до лікаря, коли треба, і це поганий спосіб: хвороба погіршується, може викликати супутні хвороби, потім лікування коштує ще дорожче і під час хвороби людина переживає погане самопочуття, знижену працездатність, гіршу концентрацію і т. д. Найкращий спосіб заощадити на лікуванні це все ж таки звертатись до лікаря з хорошими рекомендаціями одразу як виникла потреба.Можу сказати, що після режиму жорсткої економії я трохи по-іншому дивлюсь на речі і та ситуація, коли витрачаєш все, що заробляєш, тут і зараз здається мені перебуванням у психологічній залежності від свого способу життя, а не чимось кайфовим та логічним.Тимчасовий період жорсткої економії може дати нам тривале відчуття безпеки. 
