The Ordinary та мій гіркий досвід. Я знайшла заміну!

Почалась ця вся історія з 2019 року, коли я бездумно вичитувала на сайтах прикольні обіцянки брендів про дієвість сироваток. Тоді я й дізналась про бюджетних богів догляду The Ordinary та зібрала до своєї колекції такі продукти:

• Сироватка з ніацинамідом та цинком;
• Сироватка-пілінг з молочною кислотою та гіалурінкою;
• Крем з натуральними зволожуючими факторами;
• 100% органічна олія бораго холодного віджиму.

Олію бораго я використала лиш раз і продала. Вона настільки жирна та неприємна, що я взагалі не зрозуміла, для чого воно таке [і для чого я її взяла 😂]. Пробувала її спочатку на тіло та ледь змогла відмити. Наче якесь таке масне сало на себе наносиш, яке не впитується і просто дратує. Тож, на обличчя я дала крапельку та не продовжувала тестування.

Це для мене звучало настільки професійно, що я думала: "Усі мої проблеми з сухістю, лущенням та незрозуміло чим - припиняться". Крем був плотним по формулі [наче трішки силіконистий] та доволі швидко впитувався. Розхід був великим, адже текстура не дозволяла його розподілити на все обличчя з легкістю, тож приходилось брати трішки більше чим зазвичай. А ось зволоження я ніякого не отримувала. На скільки пригадую, під макіяж він мені не підійшов, а в щоденній рутині показав себе ніяково. Шелушіння як були, так і нікуди не зникали, а шкіра не отримувала бажаного зволоження. Для моєї ще тоді вбитої посушеної шкіри це було заслабенько.

Хоча... Мені так подобався дизайн, такий приємний тюбик та засіб без запаху. Можливо, цей крем зараз би мені підійшов, адже шкіра не в катастрофічному стані та не зневоднено-пошкоджена. Якщо раптом колись його знову придбаю для того, щоб випробувати з новими силами та баченням - обов'язково дам знати. Але це точно буде не скоро [бо вдома ціла гора корейських кремчиків та мегаприємного гелю від Гарньєр].

А ось вона - єдине позитивне враження про Ордінарі. Була моєю паличкою-виручалочкою під час навчання в університеті. Я не знаю, як їй це вдавалось! Використовувала її у вечірній рутині, звичайно ж закривала зволожуючим кремом та лягала спати. Зранку обличчя було візуально підтянутим та дуже свіженьким, навіть якщо я сиділа до 3 ночі та писала лекції по психології [ох, та наука була...].

Дана сироватка-пілінг надзвичайно приємна, не липка та швиденько впитувалась, не залишаючи дискомфорту. Я використала її до кінця та думаю, що обов'язково візьму на повтор пізніше.

В ній мене не влаштовувало абсолютно все: від формули до дієвості. Перш за все - вона жахливо липка (2 фото - приклад того, як вона скочувалась, коли нанести не точково на прищик, а трішки розподілити її по ділянці обличчя). Я так розумію, її задум був у точковому нанесенні. Це було меганеприємно, коли через неї починало все їхати. Я просто не могла нею нормально користуватись... От це реально перший і, здається, останній липкий та дратівливий продукт з догляду, який я мала.

Про дієвість я мало що можу сказати. Так, вона підсушувала та трішки зменшувала почервоніння. Але терпіти ці пекельні липкі борошна, які ще й котились у різні боки - я не могла.

Тому, завдяки колезі я дізналась про ще один бюджетний варіант сироваток від Revolution Skincare!

І так! Це сестринський бренд Makeup Revolution, який пробив революцію й в догляді. І не слід скептично до них відноситись (якщо раптом...), адже продукти в них є дуже й дуже достойні!

Якщо порівнювати її з The Ordinary (ніацинамід+цинк, звичайно ж) - це небо і земля. По-перше - не липне та не дратує. По-друге - чудово впитується та не скочується. По-третє: дійсно дієва. Знижує температуру запаленого прищика, звужує пори, підсушує недоліки, пришвидшує локальне загоєння... Одним словом - мій однозначний мастхев!

На той момент я брала її по ціні 220 грн (30 мл) на Нотіно. Зараз на Мейкапі [на момент написання допису] я бачу 60 мл версію і вже не за таку привабливу ціну. Але вона дуже економна і баночка 30 мл у мене уже більше року.