O’Ostah

#donotdothat

#donotdothat

У підлітковому віці я була справжньою фанаткою журналів для дівчат (допоки мені до рук не потрапив щомісячник  МОЛОКО, який надихнув розвивати в собі і духовне😂). Уся кімната була завішана різнокольоровими вирізками, переважна більшість з них - про стиль та красу. Ці примітивні публікації формували уявлення про те, що жінка, навіть маленька, мусить бути ідеальною.

  1. Я відмовилась від найсмачніших шкільних булочок, збирала кожну копійку, щоб купити догляд для обличчя. Дешеві креми/тоніки/скраби (о, ця абрикосова «пемза»!) призвели до жахливих комедонів, таких глибоких, що досі борюсь зі шрамами на щічках.
  2. Коли наставали важкі фінансові часи, у хід йшло все, що було на кухні. Скраб із вівсянки і соди, розпарювання обличчя над парою, маски з огірків та меду, виведення веснянок лимоном💪
  3. Лимон також став у нагоді, коли виник тренд на мелірування. Наносимо на пасма лимонний сік, йдемо на сонечко, і десь за місяць екзекуцій насолоджуємось висвітленими пасмами. Шкода, що тоді я не товаришувала з масками, могла б отримати не тільки шатуш, але й попередити посічені кінці.
  4. Видалення небажаного волосся - окрема тема. Руки/ноги/бікіні мали бути гладенькими навіть у 13 років. Але найбільший треш у тому, що мені не подобалась лінія росту волосся. Щоб робити ідеальний високий хвіст, я зголила частину скронь.
  5. Із целюлітом потрібно боротись (цікаво, чи він дійсно був), тому я робила обгортання: червоний мелений перець + олія. Робила до того дня, поки раптово не вимкнули воду і я спалила дупцю до ран.

І, як окремий пункт мазохізму, у мене були ритуали по схудненню. Ви памʼятаєте журнали «Кращі дієти» або сторінки із порадами «Як схуднути» у жіночих журналах? Моя перша підліткова дієта складалась із яблук та кефіру, через 7 днів стартував гастрит. Голодування, чаї для схуднення, обмотування плівкою на 20 годин та оцтові обгортання… Думаю, якби не та преса, у моїй 14-річній голові було б більше місця для щасливих юнацьких думок.

Але є і позитивна сторона: згодом я вступила на факультет журналістики, а по завершенню повʼязала своє життя зі сферою бʼюті. Хтозна, чи сталось би це, якби не мій перший журнал «для дівчат».